Історична довідка
Лікуванням свого здоров’я люди займалися завжди. Спочатку, це були примітивні, часом інтуїтивні вживання різних рослин для зняття болю, що пізніше стали засобами народної медицини.
В ХYІ – ХYІІ ст. на території Лохвицького краю люди лікувалися в основному саме цими ліками і лише заможні жителі користувалися медичною допомогою лікарів.
В самому місті Лохвиці , де в 1740 році нараховувалося 1200 жителів, були двори, які належали шпиталям, тобто лікарням і приютам для бідних. Таких шпиталів у м. Лохвиці нараховувалося 5: «Соборної церкви Пречистої» (в ньому проживали пристарілі), «Богоявленської» (в ньому проживали каліки). В Спаській, Миколаївській і Покровській церквах по одному шпиталю на церкву.
В 1864 році в повітах почали відкриватися земські лікарні. Саме в цей час одна з таких відкрилася і на Лохвиччині, населення якої становило більше 150 тисяч чоловік. В 1879 році в повіті вже було 2 лікарі, 12 фельдшерів, 12 віспощеплювачів, 2 повивальні бабки. Земською лікарнею на 20 ліжок в м. Лохвиці завідував лікар Крамер Г.О. Тут же працювали фельдшер Карпов, помічник фельдшера і один учень. А в 1898 році лікарня розмістилася в спеціально збудованому для неї приміщенні. Там же розмістилася і квартира лікаря. Ним в той час був П.М. Андріяшев.
За даними звіту повітового земства за 1907 рік в повіті проживало 176160чол. З них 14938 дітей. Повіт було розділено на 8 лікарських дільниць.
З початком імперіалістичної війни 1914 р. стан охорони здоров’я в повіті погіршився. Багато лікарів було демобілізовано в діючу армію, після чого забезпеченість медичними працівниками в повіті значно знизилась.
В 1916 році ( по доповіді ревізійної комісії Лохвицького повітового земства) в повіті працювало 11 дільничних лікарів, 1 лікар лохвицької лікарні, 22 фельдшери, 10 фельдшерів –акушерок, 11 акушерок, 3 сестри милосердя, 1 провізор. Лікарями було прийнято 60204 хворих, вдома обслужено 3348 хворих, фельдшерами прийнято 67770 хворих, вдома обстежено – 13626 чоловік.
Після революційних подій 1917 року більшість лікарів залишилася працювати на старих дільницях. Лікарі і фельдшери , що повернулися з фронтів працювали в селах повіту , часто не отримуючи плати за свою працю при цьому змушені були активно боротися з епідеміями « іспанки», висипного та черевного тифів. В перші роки радянської влади попереднє ділення повіту на дільниці зберігалося.
Подальші відомості про історію надання медичної допомоги в даний час доводиться черпати лише зі свідчень медичних працівників тих часів, постільки всі документи періоду 1917 -1943 року були знищені німецькими окупантами. За цими свідченнями завідуючими відділом охорони здоров’я були з 1919 р. – С.Р.К ейбал, 1922-1923рр – Л.Р Козаков, 1923 – 1926 –П.Г. Батієвський. А на території Лохвиччини в довоєнний час діяли лікарні в м .Лохвиця, селах Яхники, Лука, Піски, Бодаква, Сенча, Ломаки, Ждани.
З 1937 по 1941 рік охорону здоров’я очолював В.Н.Мироненко. За його ініціативи в 1939 році в м. Лохвиці була відкрита самостійна дитяча лікарня (в 70роках ХХ ст. реорганізована в дитяче відділення Лохвицької ЦРЛ), а з 1937 року в селах району організовані колгоспні пологові будинки.
З початком війни з німецькими загарбниками лікарі та середній медперсонал були призвані до лав армії , де на фронтах героїчно рятували життя воїнів.
Під час окупації району німецько-фашистськими загарбниками в місті працювала група лікарів під керівництвом професора Ходжамірова, директора Першого московського інституту. Ця група лікарів потрапила в оточення у вересні 1941 і залишилася тут працювати. До її складу входили : хірург Київського військового округу Монбланов, нейрохірург Московської клініки Б. Титов, лікар-гінеколог Г.А. Івашкевич, хірург Л.Ф. Келлер, лікар Россоха, лікар М.П. Герасимов, санітарні лікарі Г.І. Закаїдзе, Г.Х. Шахбазян. Ці люди ризикуючи своїм життям надавали допомогу пораненим військовим, а коли ті видужували переправляли їх за лінію фронту, надавали допомогу населенню району, всіляко намагалися заважати вивезенню нашої молоді в німецьке рабство.
Після закінчення війни забезпеченість медичними працівниками поліпшилась – з війни повернулись лікарі і середній медичний персонал. В 1967 році населення району становило 72460чол. Його обслуговувало 82 лікарі, 121 фельдшер, 83 акушерки, 270 інших середніх медичних працівників, 9 провізорів та 27 фармацевтичних працівників. В 13 стаціонарах району , які мали 600 ліжок, лікувалось 14060 хворих.
З 1953 по 1987 рік Лохвицьку центральну районну лікарню очолював заслужений лікар УРСР І.Т. Калюжка, який доклав багато зусиль для зміцнення матеріальної бази лікарні. В 1965 році було збудовано новий корпус центральної районної лікарні, в 1972 - приміщення поліклінічного відділення ЦРЛ та господарські будівлі.
З 2005 року і по даний час Лохвицьку центральну районну лікарню очолює В.В. Бурлей. Саме за його керівництва в 2012 році на території Лохвицької ЦРЛ відкрито нове сучасне приміщення де розташувалось пологове відділення, педіатричне відділення, дитяча та жіноча консультації.
