Комунальне Некомерційне Підприємство Лохвицька Районна Лікарня Лохвицької Районної Ради

Історична довідка

Лікуванням свого здоров’я люди займалися завжди. Спочатку, це були примітивні, часом інтуїтивні вживання різних рослин для зняття болю, що пізніше стали засобами народної медицини.

В ХYІ – ХYІІ ст. на території Лохвицького краю люди лікувалися в основному саме цими ліками і лише заможні жителі користувалися медичною допомогою лікарів.

В самому місті Лохвиці , де в 1740 році нараховувалося 1200 жителів, були двори, які належали шпиталям, тобто лікарням і приютам для бідних. Таких шпиталів у м. Лохвиці нараховувалося 5: «Соборної церкви Пречистої» (в ньому проживали пристарілі), «Богоявленської» (в ньому проживали каліки). В Спаській, Миколаївській і Покровській церквах по одному шпиталю на церкву.

В 1864 році в повітах почали відкриватися земські лікарні. Саме в цей час одна з таких відкрилася і на Лохвиччині, населення якої становило більше 150 тисяч чоловік. В 1879 році в повіті вже було 2 лікарі, 12 фельдшерів, 12 віспощеплювачів, 2 повивальні бабки. Земською лікарнею на 20 ліжок в м. Лохвиці завідував лікар Крамер Г.О. Тут же працювали фельдшер Карпов, помічник фельдшера і один учень. А в 1898 році лікарня розмістилася в спеціально збудованому для неї приміщенні. Там же розмістилася і квартира лікаря. Ним в той час був П.М. Андріяшев.

За даними звіту повітового земства за 1907 рік в повіті проживало 176160чол. З них 14938 дітей. Повіт було розділено на 8 лікарських дільниць.

З початком імперіалістичної війни 1914 р. стан охорони здоров’я в повіті погіршився. Багато лікарів було демобілізовано в діючу армію, після чого забезпеченість медичними працівниками в повіті значно знизилась.

В 1916 році ( по доповіді ревізійної комісії Лохвицького повітового земства) в повіті працювало 11 дільничних лікарів, 1 лікар лохвицької лікарні, 22 фельдшери, 10 фельдшерів –акушерок, 11 акушерок, 3 сестри милосердя, 1 провізор. Лікарями було прийнято 60204 хворих, вдома обслужено 3348 хворих, фельдшерами прийнято 67770 хворих, вдома обстежено – 13626 чоловік.

Після революційних подій 1917 року більшість лікарів залишилася працювати на старих дільницях. Лікарі і фельдшери , що повернулися з фронтів працювали в селах повіту , часто не отримуючи плати за свою працю при цьому змушені були активно боротися з епідеміями « іспанки», висипного та черевного тифів. В перші роки радянської влади попереднє ділення повіту на дільниці зберігалося.

Подальші відомості про історію надання медичної допомоги в даний час доводиться черпати лише зі свідчень медичних працівників тих часів, постільки всі документи періоду 1917 -1943 року були знищені німецькими окупантами. За цими свідченнями завідуючими відділом охорони здоров’я були з 1919 р. – С.Р.К ейбал, 1922-1923рр – Л.Р Козаков, 1923 – 1926 –П.Г. Батієвський. А на території Лохвиччини в довоєнний час діяли лікарні в м .Лохвиця, селах Яхники, Лука, Піски, Бодаква, Сенча, Ломаки, Ждани.

З 1937 по 1941 рік охорону здоров’я очолював В.Н.Мироненко. За його ініціативи в 1939 році в м. Лохвиці була відкрита самостійна дитяча лікарня (в 70роках ХХ ст. реорганізована в дитяче відділення Лохвицької ЦРЛ), а з 1937 року в селах району організовані колгоспні пологові будинки.

З початком війни з німецькими загарбниками лікарі та середній медперсонал були призвані до лав армії , де на фронтах героїчно рятували життя воїнів.

Під час окупації району німецько-фашистськими загарбниками в місті працювала група лікарів під керівництвом професора Ходжамірова, директора Першого московського інституту. Ця група лікарів потрапила в оточення у вересні 1941 і залишилася тут працювати. До її складу входили : хірург Київського військового округу Монбланов, нейрохірург Московської клініки Б. Титов, лікар-гінеколог Г.А. Івашкевич, хірург Л.Ф. Келлер, лікар Россоха, лікар М.П. Герасимов, санітарні лікарі Г.І. Закаїдзе, Г.Х. Шахбазян. Ці люди ризикуючи своїм життям надавали допомогу пораненим військовим, а коли ті видужували переправляли їх за лінію фронту, надавали допомогу населенню району, всіляко намагалися заважати вивезенню нашої молоді в німецьке рабство.

Після закінчення війни забезпеченість медичними працівниками поліпшилась – з війни повернулись лікарі і середній медичний персонал. В 1967 році населення району становило 72460чол. Його обслуговувало 82 лікарі, 121 фельдшер, 83 акушерки, 270 інших середніх медичних працівників, 9 провізорів та 27 фармацевтичних працівників. В 13 стаціонарах району , які мали 600 ліжок, лікувалось 14060 хворих.

З 1953 по 1987 рік Лохвицьку центральну районну лікарню очолював заслужений лікар УРСР І.Т. Калюжка, який доклав багато зусиль для зміцнення матеріальної бази лікарні. В 1965 році було збудовано новий корпус центральної районної лікарні, в 1972 - приміщення поліклінічного відділення ЦРЛ та господарські будівлі.

З 2005 року і по даний час Лохвицьку центральну районну лікарню очолює В.В. Бурлей. Саме за його керівництва в 2012 році на території Лохвицької ЦРЛ відкрито нове сучасне приміщення де розташувалось пологове відділення, педіатричне відділення, дитяча та жіноча консультації.